 Віктор Лисий народився в Рівненській області 1971 року. У 1988-му закінчив Сенчанську середню школу.
Навчався у Дніпропетровському приладобудівному коледжі за спеціальністю «конструювання та виготовлення радіоелектронної апаратури». Який закінчив із червоним дипломом. З 1992 року працював у Полтавському відділенні бурових робіт на різних посадах.
А з 2000-го – інженером-енергетиком Лохвицької групи свердловин. У 2010 році від Сенчі був обраний депутатом Лохвицької районної ради. 25 жовтня 2015 року обраний сільським головою.
– Вікторе Миколайовичу, на останній сесії районної ради гостро піднімались екологічні питання стосовно Сенчі. На Ваш погляд, вирішення яких із них має стати першочерговим, пріоритетним?
– Найгострішою вважаю проблему, що стосується питної води.
Більшість діючих водогонів у селі дуже старі, а збудувати нові та реконструювати діючі за рахунок тільки свого бюджету ми не зможемо. Тому маємо прикласти максимум зусиль, щоб узяти участь у реалізації ПРООНівських та інших програм. Конкретно для прикладу.
Та сама ПРООНівська програма передбачає будівництво 6-кілометрового водогону. Для нас це чудова нагода прокласти нові й реконструювати старі. Адже якщо тільки будувати нові, то за короткий термін ми заб’ємо їх піском та глиною, що потраплять зі старих труб. Тож буквально з перших днів після свят будемо займатись питанням виготовлення для цього проектно-кошторисної документації. І зробити її треба таким чином, щоб вона відповідала не тільки вимогам ПРООНіських програм, а й іншим, у тому числі місцевим.
Адже об’єм робіт передбачається досить значний. І реалізувати його, можливо, доведеться поетапно.
– А чому до цих пір попередня влада не займалася цим?
– Я не можу за неї відповідать на це питання. Можливо, навіть воно не було погоджене чи підтримане громадою. Адже цю програму, наприклад, не може очолити сільський голова як посадова особа.
Необхідно створити громадську організацію, вибрати її керівника. Але й сама громада без підтримки місцевої влади не зможе досягти бажаного результату. Тому значну частину роботи, як би то не було, будуть виконувати сільський голова та сільська рада.
– Проблема горіння торф’яників у районі Сенчі також піднімалась на сесії, про що ми писали в попередньому номері ЛК. Що думає про це сільський голова?
– Ви знаєте, я говорив про це ще 5 років тому при попередній владі. У кінці 2011 – на початку 2012 року як депутат вніс у районну раду пропозицію, що стосувалась екології та природоохоронних заходів по збереженню гідрологічного стану річки Сули в Лохвицькому районі. Головним було те, що вкрай необхідно підняти рівень води в річці.
Районна рада тоді це підтримала, була зроблена експертиза, виготовлена проектно-кошторисна документація. І на Сулі мали бути збудовані гідротехнічні споруди. Чому їх вирішили будувати в районі Свиридівки – мені «не відомо». Хоча багато спеціалістів наголошували, що це треба робити за Сенчею.
– А можливо це сталось тому, що тодішній керівник району жив не в Сенчі, а у Свиридівці?
– Так я ж Вам і кажу, що з НЕ ВІДОМИХ мені причин у лапках. Уже коли я став сільським головою, свої пропозиції щодо цього ми подали до проекту плану соціально-економічного розвитку району та природоохоронних заходів. У них наголошувалось на тому, що потрібно виготовити окремий проект, аби гідроспоруди були збудовані нижче Сенчі. А що це має бути – перекати чи шлюзи – нехай визначають фахівці.
І дуже добре, що це сьогодні включено в програму соціально-економічного розвитку, а на проектно-кошторисну документацію заплановано витратити 200 000 грн. Обнадійливим є і те, що голова РДА іде в цьому плані нам назустріч. Допомагає нам і навіть обіцяє у разі необхідності сприяти направленню частини коштів, призначених не реалізацію проектів у районі Свиридівки, першочергово на Сенчу.
Щодо торф’яників. 2015 рік показав, що їх гасіння дорого обходиться як району, так і сенчанській громаді. Сільська рада виділила 50 000 грн. і район – близько 80 000. І головним у цьому є те, що на сьогодні вони повністю не загашені, а тліють. Є такі місця, де горіння відбувається на глибині більше 2 м. І МНСівська техніка, навіть залучена з Полтави, нічого зробить не може. Тож дійсно вихід один – тільки підняття рівня Сули.
Інакше будем кожного року лить воду в землю на сотні тисяч гривень без результату.
– Давайте поговоримо про питання добровільного об’єднання громад. Ви підтримуєте цей поступ, чи ні? Якщо так – то чому все застопорилось?
– Дійсно, з травня по серпень 2015 року цей експеримент був на слуху, а тепер усе притихло. Можливо, це затишшя перед бурею. Але сенчани свого часу створили ініціативну групу, до якої, як депутат районної ради, входив і я. Ми були присутні, наприклад, на сесії Шеківської сільської ради Лубенського району.
Пропонували місцевим депутатам своє бачення, спілкувалися з ними. Потім у тих населених пунктах проводились громадські слухання, на яких підтримувалось об’єднання. Тож це врешті-решт – перспективний напрямок. Якщо знову постане питання об’єднання, думаю, що ми його вирішимо позитивно.
– До того, як обійняти посаду сільського голови, Ви працювали у нафтогазовому комплексі. На попередній сесії і голова РДА, і районний очільник рятувальної служби, серйозно нарікали на те, що керівництво вищеназваного комплексу неохоче йде на співпрацю у вирішенні екологічних питань. А Вам, як колишньому працівнику, легше буде знайти з ними спільну мову?
– На даний момент ми її знайшли. Наприклад, коли розійшлась снігова стихія, то нам допомагає газопромислове управління та газопереробний завод. А щодо співпраці, то головну проблему я вбачаю в тому, що газопромислове управління та Полтавське відділення бурових робіт, що працюють на території Сенчі, входять до державної структури. Тобто це державна компанія. І в них немає «живих» грошей. А все замикається на Києві, на бюрократії. Приватним нафтогазовим компаніям у цьому питанні набагато простіше. Вони розраховуються вчасно і справно, адже там один господар.
– У Вас є ще один досить перспективний товаровиробник – ТОВ «Сенча». Як Вам співпрацюється із Юрієм Колєсніком?
– Ми ще маємо небагато спілкування. Але підприємство під його керівництвом на Новий рік допомогло подарунками дітям, у школу за їх рахунок придбані телевізори. В цей час, коли ми з вами спілкуємось, їхній трактор чистить вулиці Сенчі. І працює він, можна сказать, цілодобово. А як буде далі – побачимо.
– І останнє. З яким словами до громади хоче звернутись її новий очільник?
– Я не давав багато обіцянок. Бо не люблю цього робити. Тому скажу одне: буду працювати з громадою, буду спілкуватися з нею. Все, що від мене залежить, буду робити для її блага. Але і від неї чекаю взаємності і ділом, і словом. Коли буде працювати зв’язка «громада-голова», можна багато чого зробить на користь людям.
Спілкувався Олег ЛІСНЯК
|
