7 грудня жителька села Бодакви Катерина Дмитрівна Вівчаренко в колі своєї численної родини відзначила своє 100-річчя.
На сьогодні через слабенький слух Катерина Дмитрівна не дивиться телевізор, але без окулярів читає газети й навіть може вишивати. Коли під час святкування її попросили згадати якусь пісню, ювілярка без особливих зусиль проречетативила:
«Сіре утя на морі ночує, На морі ночує, все горенько чує. Перше горе – дитина мала, Друге горе – свекруха лиха, Третє горе – мій милий ревнивий, Як їде у поле орати, Мене везе воли поганяти. Ой, гей, воли мої круторогі! Не вернуться мої літа молоді!»
Дочка Катерини Дмитрівни, 76-річна Голінко Ганна Іванівна, розповідає, що в 1919 році померла мати Катерини Дмитрівни. Батько після цього одружився на іншій жінці, але у 1928 році також помер. Тож у 14 років вона лишилась круглою сиротою. В наймах няньчила дітей, вишивала, виконувала всіляку роботу по господарству. Часто приходила до рідної сестри своєї покійної матері й жалілась, що її дражнять та ображають. Сестра матері жила з чоловіком, але вони були бездітні. Тож пожаліли сироту й забрали до себе. Після того вона стала називати їх своїми батьками.
У 1937 році Катерина Дмитрівна вийшла заміж, але її жіноче щастя було коротким. Спочатку чоловіка на 3 роки забрали в армію. Перед війною він повернувсь додому, але в 43-му був мобілізований знов і, як і сотні тисяч українців, загинув при форсуванні Дніпра. Тож Катерина Дмитрівна сама ростила дочку й сина, працювала нянечкою в яслах, пам’ятає, як у голодні післявоєнні роки колотили дітям затірку, щоб хоч якось нагодувати. Потім працювала у місцевому колгоспі дояркою. В 1953 році була нагороджена поїздкою в Москву на Виставку досягнень народного господарства.
Ганна Іванівна ще згадує, що мати відмовлялася їхати, бо не хотіла на когось чужого залишати свою групу корів. Тому довірила тільки дочці, яка вже перейняла в той час ази нелегкої роботи. Перестала ходити на роботу Катерина Дмитрівна в 70 років, тобто у 1984 році. Після того багато і часто хворіла, жалілася на серце, неврози, порушення щитовидної залози. Але потім усе пройшло навіть без хірургічного втручання.
«Я ніколи не думала, що у мами буде такий довгий вік», – згадує дочка. Гляділа онучат, правнучат, а тепер уже і праправнучат. Не сидить без роботи і по цей день. Іде на кухню і вимагає, аби їй дали чистити кукурудзу, картоплю, або підтоплює плиту. Сьогодні ювілярка має дочку, трьох онуків, вісьмох правнуків і чотирьох праправнуків.
Того дня за святковим столом зібралася вся дружна родина. Неозброєним оком було видно, що старенька користується великою пошаною і любов’ю. Звучали тости з побажанням, щоб усі мами жили за 100 років. І лунала пісня «Чорнобривців насіяла мати».
Внимание!!! Cкоро пройдет V Международный фестиваль искусств «Созвездие Эллады»
С 3 по 8 июня 2016 г. Греция, ХАЛКИДИКИ
Главная цель фестиваля «Созвездие Эллады» - объединить таланты из разных регионов Украины и стран ближнего и дальнего зарубежья демонстрация творческих достижений художественных коллективов и солистов, поиск новых талантливых имен, повышение уровня квалификации и обмен опытом, популяризация национальной культуры. Главная задача организаторов - способствовать культурному и эстетическому воспитанию детей и подростков, пропаганда активных форм досуга, создания атмосферы дружбы и взаимопонимания между участниками и гостями фестиваля.
Шість придурків співає, решта зіваки)) "Осудили розгон Європомойки")) то ви справжнього розгону не бачили в Європі, там би так з цими бомжами на майдані не цяцькались..
Може хоча б , БОБОРОВСЬКА Наталія Генад. , а не Боровська . Бобровська вже як трудяга так більшої немає ніде, хоч орден давай , Новоселівці в колгоспі не заробила . а про правду краще мовчати.
Зделайте пожалуйста хоть что нибудь для Лохвицы. Самый отстойный город (если это можно так назвать) во всем мире! Начните с маленького, с себя, и вообще тошно читать всю эту бредятину.
7 грудня жителька села Бодакви Катерина Дмитрівна Вівчаренко в колі своєї численної родини відзначила своє 100-річчя. 
