«Полтавщина» вже писала про критику на адресу міського голови Лубен Василя Коряка. На останній сесії Полтавської обласної ради йому дорікнули про заборгованість по заробітній платі на підприємстві «Лубниводоканал», яка з року в рік тільки зростає. Тож сьогодні Василь Коряк телефоном виклав свою точку зору на цю проблему.

— Я хочу нагадати депутатам обласної ради, що «Лубниводоканал» було передано до обласної комунальної власності у 1998 році і передано без боргів, — розповів лубенський міський голова. — До того ж насоси працювали на четвертому горизонті — це рівень артезіанських вод. Що ж сталося після 8 років? Насоси підняли на другий горизонт, це рівень калюж, і народ почав очищувати воду своїми нирками.

Не було влаштовано жодної нової свердловини. Борг по зарплаті зріс до 700 тисяч гривень. І це коли 50% поставленої води не оплачувалося. І не оплачувалося більше не так людьми, як фірмами і фірмочками. Наприклад, на одному підприємстві був борг за воду 40 тисяч. Приходять туди люди з водоканалу, отримують собі в кишеню 4 тисячі і все нормально. Так підприємство доводилося до банкрутства.

Тоді я і депутати міської ради вирішили передати підприємство новому власнику і оголосили про тендер. Конкурс виграли одесити. Однак буквально наступного дня на підприємство прийшли різні перевіряючи органи, які почали накладати штрафи, а проти нового голови підприємства взагалі порушили кримінальну справу, хоча через три місяці його відпустили. Так у Лубнах із водопостачанням знову виник вакуум.

Тоді ми із депутатами вирішили розірвати договір із одеситами (та вони й самі цього прагнули) і організували третє підприємство. Сьогодні я був на колективних зборах. Люди задоволені — за травень і червень люди отримали зарплату, преміальні, також розрахувалися із травневою заборгованістю по зарплаті.

Провели ми скорочення деякого апарату ІТР, декому зменшили зарплату, яка була 3-4 тисячі гривень. За свій рахунок підприємство закупило нові, сучасні труби. Буде закупатися сучасне обладнання, інструменти, комбінезони, буде проведено ремонти, в тому числі і для тих працівників, які чергують, а не тільки для адміністрації і не для тих, хто брав свою долю в 10% по боргах.

Чистий прибуток підприємства 100 тисяч гривень щомісяця. Для нас приклад не «Полтававодоканал», що має борг в 55 мільйонів, для нас приклад не «Миргородводоканал», який також поступово падає в боргову яму перед «Полтаваобленегро».

Для нас приклад це «Кременчукводоканал», це успішне підприємство із належним умовами праці для всіх робітників. І взагалі, це потрібно дуже постаратися, при тому старатися десятиліттями, щоб зробити діяльність монополіста збитковою, — підсумував Василь Коряк.